Как я купил кодеин и теперь мне больше не нужно работать
Эй, ребята! Че как, живем?
Сегодня я хочу поделиться с вами историей о том, как я получил невероятный вайб и больше не нужно пахать на дешевом деле. Слушайте, это просто чумовая история, я вам говорю!
В прошлую субботу, я решил пойти на дискотуху, чтобы оторваться от суеты. Ну, вы знаете, стандартная программа: девчонки, музыка, танцы, закладки. На делецов я обычно не хожу, но тут случайно встретил своего старого товарища, который сказал, что у него есть что-то особенное.
Я подошел к нему и спросил: "Че, атом есть?" Он ухмыльнулся и сказал, что в наличии есть нечто намного лучше - фентанил. Ну, я, конечно, знал, что это серьезная штука, но в голове мелькнула мысль: "Почему бы и нет?"
Мы перешли на более тихую улицу, и делец достал маленькую посылочку. Я не мог поверить своим глазам! Там были эти маленькие, абсолютно красивые цветные конфетки фентаниловые таблетки. Я был так доволен, что взял сразу несколько.
Но тут возникла проблема - как их принимать? Я же ничего об этом не знал. В голову пришла гениальная идея - попробовать циклодолить. Это когда ты принимаешь разные наркотики последовательно. Я решил принять две таблетки фентанила, а потом закинуть кодеином. Уверен, что это будет шикарная комбинация!
Я сказал дельцу, чтобы он прошел стороной, а я выбрался на свежий воздух. Вскоре вайб от фентанила начал подниматься. Я просто погружался в свет, музыку и танцы. Мир был таким прекрасным и искаженным.
Когда я почувствовал, что фентанил начал выходить из организма, я принял свою дозу кодеина. Это было что-то невероятное! Чувствовал, как бурлил внутри меня эффект кодеина. Я был настолько расслаблен и беззаботен.
После этого я просто наслаждался вечером. Вся дискотуха превратилась в мою собственную сказку. Музыка, свет, танцы - все это было вдохновляюще. Я понял, что больше не нужно работать. Зачем тратить свою жизнь на скучные дела, когда можно наслаждаться такими невероятными моментами?
|
Работа - это как проклятие, которое лишает тебя свободы. И когда я нашел эту магическую комбинацию фентанила и кодеина, я осознал, что могу жить по-другому.
|
Моя жизнь теперь состоит из дней, наполненных вайбом, музыкой и закладками. Я забыл, что такое утро и обязанности. Теперь каждый день - это отпад!
|
Так что, ребята, если вы тоже устали от работы и хотите небольшой побег, то рекомендую попробовать комбо фентанила и кодеина.
Помните, я всегда поддерживаю безопасность и здоровье. Это всего лишь история из моей жизни, и я не призываю вас повторять мои действия. Об этом нужно говорить открыто, чтобы люди знали, на что идут.
Надеюсь, что вы насладились моей историей. Я верю в то, что каждый должен делать свой выбор и искать свой путь к счастью. Ведь мы живем лишь один раз, поэтому давайте делать все, чтобы каждый наш день был незабываемым.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!